Урок пам’яті «З присвятою
замордованим голодом…»
Мета. Ознайомлювати учнів з трагічним
минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни,
розкривати її як білі, так і чорні сторінки; виховувати здатність кожної людини
на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників.
Наочне оформлення: презентація, свічечка, матеріали
історичних фактів Голодомору, тематичні
ілюстрації.
Хід виховної години
Учитель. (Горить свічка)
В руках, що виростили
хліб.
Не залишили і зернини
Ні, рід наш в горі не
осліп -
Ти все згадаєш,
Україно!
Згадай усе ти, щоб
воздать
Близьким і дальнім
людоморам.
... Хоч радість легше
пам'ятать.
Та треба пам'ятать і
горе.
Пам'ять
– нескінченна книга, в якій записано все: і
життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними
кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому
смертельному сні 1933 року.
(Учні читають вірш ”Фрагмент пам'яті” )
1 Учень.
А люди біднії в село,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися в хатах,
Та й мруть….
Сумують комини без диму,
А за
городами за тином
Могили чорнії ростуть.
Дні минають,
Минають місяці.
Село навік замовкло, оніміло,
Кропивою поросло.
Учитель. Зараз
щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933
років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках,
дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або
колективні.
”Великий
голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних
людей…”
Спільна
заява делегацій 65 держав-членів ООН 7 листопада 2003 року.
Голодомор мовою фактів
Складовими
політики Голодомору були:
-
Насильне
вилучення всіх продовольчих припасів
(Читають учні)
Учень. Липень 1932 р. – влада ухвалила
завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;
Учень. Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за
яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;
Учень. Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що
означало вилучення всіх харчів у селян;
Учень. Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди,
в тому числі і насіннєві.
Учитель. Блокада мешканців окремих територій
та всієї України:
(Читають учні)
Учень. Січень 1933 р. – забороняється виїзд
за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той
час переважно заселеної українцями, були оточені збройними законами для
блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і
ніколи не застосовувалося в СРСР.
Учитель. Указ
Президента України «Про оголошення в Україні 2008 року Роком пам’яті
жертв Голодомору».
Учні
зачитують свідчення жертв Голодомору
Міцук
Надія Єфиміївна,1924 р. н., смт. Мрин, Носівський
район, Чернігівська область. «Голод був страшний, в 33-му році вже весною стали
собирать, там була гнила картопля, рослинки рости, стали, нарвемо оце клівер,
домішували до муки, ну щоб такий хліб, малаї спекти, цю муку використовували
так, аби зліпить якусь ліпьошку. І пекли вже її на сковородках і їли. Дак стали
пухнуть от кліверу, дак тоді той клівер, да до листу, особливо з липи, рвали да
перетирали да сушили.Дерева напівголі були, бо люди пооб’їдали. Добровільно
мало йшли в колгосп, ну були такі, шо йшли добровільно, а багато таких, що не
хотіли йти, от палили їх, сараї палили і то, значить, мстили і вообще таке
страшне життя було. Особливо в 33 році, люди даже по дорогах валялися. Ідем в
школу, під тином лежали два человека, рядами воші лазять і вони вже пухлі. Ішли
в школу, дивилися, а йшли назад, то їх вже не було, підібрали полуживими і
закопали. Говорили десь за два кілометри, там якби мати дитя з’їла. Ну тоді ж
говорили — Каганович приїхав і організував цей Голодомор і викачку оцю
продуктів від селян. Не голодували родичі голови сільради. Компанець у нас був,
Василь Йолович. Дак його родичі так жили, так, видно, не нуждалися.
Ткаченко
Галина Іванівна, 1925 р. н., с. Ровеньки, П’ятихатський
район, Дніпропетровська область. «Нашу сім’ю скотомогильник також рятував. Коли
поздихає який кінь в колгоспі з голоду, батько примітять, коли відвезуть, а
вночі до ями з братами підкрадуться, відрубають стегно з кінського трупа і
несуть додому. Мама потім днів 2-3 вимочувала у воді, аби воно не пахло, а тоді
вже їжу варили та й їли. Але і конина не рятувала: першими вмерли з цього
страшного голоду наймолодші сестрички: Ганна, Люба і Ната, потім брат Михайло,
а потім мама. В живих залишилися лише ми: старший брат Петро, батько і я. Батька
стали заганяти в колгосп, змушували, аби він йшов в комісію відбирати останній
хліб у людей. Він не хотів іти. Тоді його заарештували і посадили в сарай. Там
його водянка і скосила. Залишилися ми з братом удвох. Ми б теж, напевно,
вмерли, але нас забрали в дитячий будинок».
Відео «Зоя Іванівна Верко про Голодомор у
Красносіллі»
Біла Марія Федорівна,
1927 р. н., смт. Велика Олександрівка, Херсонська область. «Все забирали ті
активісти і пропивали і проїдали те, що позабирали. І худобу забирали, курей,
півнів, інвентар різний. І одяг добротний самі тоді носили. Забирали в
основному в розкуркулених, бо в бідноти нічого не було. Саджали у в’язницю за
жменьку зерна, за зрізані в полі колоски, от народ і прозвав той указ «законом
про 5 колосків». Не дозволяли, ганяли за це. Неприбрану кукурудзу, пам’ятаю,
приорали, а людям не дали.Зараз про те пригадуєш, то страшно стає. За склянку
зерна вбивали, за декілька колосків людей мучили, у в’язниці саджали… Люди
допомагали один одному. Бувало, люди, які дуже бідували, вранці на порозі
знаходили посудину з узваром або млинчики з трави, або ще щось. Це добрі люди
допомагали. Старалися це чинити вночі. Не дай Бог хто побачить і донесе, то
відразу у в’язницю піде».
Вчитель:
діти, Ви почули про страшний злочин Сталіна і його приспішників.
1.
Що Вас вразило з
почутого?
2.
Що привернуло Вашу
увагу?
3.
Які факти можна
кваліфікувати як злочинні?
4.
Що нового Ви
дізналися зі спогадів?
5.
Про що Вам було
відомо з попередніх уроків історії?
Відео Оксана Білозір
«Свіча»
Красносільська
ЗШ І – ІІІ ступенів
КЗ
«Красносільське НВО»
Урок пам’яті
«З присвятою замордованим голодом…»
Провела:
Вчитель
історії
Сокол
В.М.
2020
р.
Немає коментарів:
Дописати коментар